Як Налаштувати Власне Хмарне Сховище

Вивчіть основи хмарних сервісів та налаштуйте власну хмару

Вам потрібна хмара, і ви шукаєте інструкцію, як зробити це самостійно? Ця стаття проведе вас крок за кроком.

Існує кілька способів:

1. Хмара менш ніж за 100 євро. Дотримуючись наших інструкцій у цій статті, ви дізнаєтеся, як самостійно налаштувати Raspberry Pi у якості хмарного сервера. Для цього достатньо мати базові технічні знання і використовувати будь-яке хмарне ПЗ на ваш вибір (наприклад, Nextcloud).
2. Готовий хмарний сервер для дому: Хочете мати невеликий хмарний сервер, але не докладати жодних зусиль, щоб його налаштувати? Існує також альтернативне хмарне обладнання.
3. Альтернативи Dropbox/провайдери хмарних послуг.: Ви не хочете, щоб сервер стояв удома? Ми зробили огляд хмари хмар, де ви можете орендувати рішення.
4. Рішення для бізнесу: Вам не потрібна приватна хмара вдома? Тоді хмарні провайдери для бізнесу – правильний вибір.

Якщо ви вирішили налаштувати приватну хмару вдома, у цій статті ви знайдете детальні інструкції. Ми докладно розглянемо, як налаштувати невеликий сервер, щоб у вас вдома швидко з'явився власний сервер. Звичайно, ми також розглянемо плюси та мінуси власної приватної хмари.

Відповіді на часті питання про власну хмару, можна знайти в розділі FAQ.

Що таке хмара?

Термін «хмара» є скороченням від «хмарних обчислень».

У хмарі може розміщуватись безліч різних сервісів. Це абстрактна структура і користувач не завжди знає, скільки серверів у нього працює у хмарі, і відверто кажучи, така інформація рідко має значення для користувача. Якщо ви зберігаєте щось у хмарі, ви використовуєте сервіс, що зв'язується із серверами вашого провайдера та зберігає там дані. Додаткову інформацію ви зможете знайти за посиланням: Що таке хмара?

Коли кажуть «власна хмара», це зовсім не означає будівництво власної мережі серверів для запуску різних процесів. Цей посібник допоможе вам налаштувати власний невеликий сервер для зберігання та синхронізації ваших даних. Отже, зазвичай йдеться про місце зберігання в хмарі.

Плюси та мінуси власної хмари

Основні провайдери, такі як Dropbox, Google Drive, iCloud тощо, мають безліч серверів, на яких зберігаються файли мільйонів користувачів. Але тут виникають проблеми:

• Як ви можете бути впевнені, що файли не переглядають інші?
• Як запобігти несанкціонованому доступу до ваших конфіденційних документів, якщо ви не контролюєте сервери?

Коротка відповідь на ці запитання: Ніяк. Якщо ви не довіряєте провайдерам, які, наприклад, керують своїми серверами в США, краще відмовитися від їхніх послуг.

Багато хто став уважніше ставитися до того, як провайдери обробляють ваші дані, після інформації про те, що влада США може отримати доступ до серверів великих американських ІТ-компаній, наприклад, через програму PRISM (державна програма розвідки США — комплекс заходів, що здійснюються з метою масового прихованого збору інформації). Більшість основних постачальників хмарних послуг базуються в США: Google Drive, Dropbox, Microsoft SkyDrive, Apple iCloud та ін. Файли, які там зберігаються, не завжди зашифровані, хоча прогрес у цьому відношенні є.

Існують послуги, у тому числі в США, які захищають ваші дані та пропонують оплату в міру використання за певний обсяг сховища. Якщо власна домашня хмара виходить дорогою, краще вибрати послуги від хмарного провайдера.

Давайте перерахуємо деякі з переваг власної хмари:

• Ваші дані поруч. Невеликий комп'ютер, із яким ми збираємося познайомити вас у цій статті, можна встановити вдома. Отже, ваші дані справді з вами поряд. Якби хтось інший захотів отримати доступ до ваших даних, йому довелося б проникнути у вашу систему чи ваш будинок.
• Ви незалежні. Ви більше не залежите від великих постачальників хмарних послуг, що базуються в основному в США. Вам більше не доведеться турбуватися про підвищення цін з одним із цих провайдерів, оскільки ви платите лише за доступ до Інтернету, витрати на електроенергію та одноразову ціну купівлі невеликого сервера.
• Повний контроль у ваших руках. Ви можете розподілити наявний у вас простір між різними користувачами. Наприклад, інші члени вашої родини можуть використовувати ваш хмарний сервер.
• Ви платите за щось фізичне. За щомісячну чи річну плату хмарний провайдер надає сховище на цей період. Коли договір закінчується, у вас немає доступу до сховища. Маючи власну хмару, вам потрібно заплатити лише один раз (якщо не рахувати плату за Інтернет, електрику), і тоді щось фізичне буде у вас на руках. Якщо вам більше не потрібна хмара, ви можете використовувати замовлені для неї пристрої в іншому місці.

Наприклад, для вашого [власного медіа-сервера]https://raspberry.tips/raspi-media-center/raspberry-pi-als-media-server-mit-minidlna-einrichten/ або застосовувати будь-яким способом, описаним у посібнику Raspberry Pi.

• Ви заощаджуєте гроші. Якщо вам потрібно більше ніж 5 або 10 Гб, хмарні провайдери зазвичай беруть плату за свої послуги. Таким чином, у довгостроковій перспективі ваша власна хмара може виявитися дешевшою.

Недоліки власної хмари

Однак ви також повинні знати про недоліки власної хмари:

• Для встановлення потрібен час та знання. Налаштування власної хмари потребує часу. За допомогою цього посібника ми хочемо дати вам всі необхідні знання для його налаштування. Отже, якщо дотримуючись крок за кроком цих інструкцій, ви зможете швидко налаштувати хмару. Однак ви повинні мати базове розуміння та інтерес до технологій.

Також необхідно самостійно оновлювати програмне забезпечення

• Ви несете відповідальність за свої дані. Згаданий вище контроль також є недоліком. Ви повинні розуміти, що дані у вашій хмарі зберігаються тільки в сховищі невеликого комп'ютера. Тому, якщо вас зламали або якась частина вашого сервера пошкоджена або навіть знищена, ці дані будуть безповоротно втрачені.

Системи, що рекомендуються тут, забезпечують базовий захист від злому. Особливий ризик становлять застарілі версії програмного забезпечення. Однак, оскільки ваша хмара не так відома, як Dropbox тощо, вона не представляє особливого інтересу для хакерів і може залишитися непоміченою.

• Можлива втрата швидкості. Припустимо, у вас є інтернет-сервіс, який гарантує швидкість download (завантаження даних із мережі собі на ПК) – 16 Мбіт/с та швидкість upload (протилежна дія) – близько 2 Мбіт/с. Тому, якщо ви завантажуєте дані до мережі, максимальна швидкість при цьому максимум 2 Мбіт/с. Навіть маючи власну хмару, ви можете завантажувати дані зі швидкістю максимум 2 Мбіт/с (близько 0,25 мегабайт за секунду), тоді як хмара теоретично може завантажувати в 8 разів більше (16 Мбіт/с).
  
  Згідно з цим розрахунком, не має значення, чи використовуєте ви власну хмару або хмарного провайдера, невеликий комп'ютер, який служить вашим сервером, і встановлене на ньому не так потужні, як апаратне та програмне забезпечення хмарного провайдера. Тому синхронізація з власною хмарою (наприклад, на вашому телефоні або ПК) може бути повільнішою.
• Важко поділитись. Якщо ви хочете поділитися великою кількістю контенту з друзями у хмарі, вам знадобиться потужний сервер. Додаткову інформацію можна знайти у нашій статті про хмарне обладнання.

Якщо вам цікаво було дізнатися про переваги власної хмари, тоді дозвольте нам показати, як її налаштувати і що для цього потрібно.

Вимоги

Насамперед, мають бути дотримані такі вимоги:

• Вам потрібне підключення до Інтернету та маршрутизатор із підключенням до локальної мережі, який працює цілодобово та без вихідних.
• Для виконання цих інструкцій вам знадобляться гарні навички роботи з комп'ютером.
• Необхідно зробити одноразову інвестицію в серверну систему.

Що знадобиться

Незалежно від того, яку серверну систему ви виберете, вам знадобляться ці комплектуючі для конфігурації та налаштування лише один раз на кілька хвилин:

• Кард рідер (card reader – пристрій для читання карт пам'яті) microSD. Зазвичай достатньо стандартного із адаптером microSD.
• Клавіатура – бажано провідна, оскільки вона споживає менше енергії.
• Кабель HDMI та монітор HDMI. Підійде стандартний телевізор із портом HDMI та кабелем.

Також можна обійтися без монітора та клавіатури:

Якщо у вас немає доступу до провідної клавіатури, кабелю HDMI та монітора HDMI, ви все одно можете налаштувати Raspberry Pi за наявності відповідних знань (локальну IP-адресу). Для цього зверніть увагу на такі додатки:

Після кроку «Копіювати операційну систему»: Відкрийте карту microSD або "boot" розділ у провіднику Windows після запису в нього. Створіть порожній документ з ім'ям "ssh" (без розширення; видаліть, якщо Windows його додасть).

На кроці «Налаштування Raspberry Pi»: Завантажте та встановіть Putty для Windows. Дізнайтеся локальну IP-адресу Raspberry Pi після її увімкнення. Тепер використовуйте Putty для підключення до Raspberry Pi, використовуючи локальну IP-адресу та ім'я користувача, і продовжуйте читати цей посібник.

Використання Raspberry Pi як хмарний сервер

Raspberry Pi – невеликий максимально простий комп'ютер. Він далеко не такий потужний, як стандартний комп'ютер, але коштує всього 40-60 євро, залежно від моделі, і цілком підходить як простий хмарний сервер. Разом з іншими комплектуючими вийде близько 100 євро.

Нижче наведено огляд пристроїв, які вам знадобляться. Ви також можете дізнатися більше про Raspberry Pi та подивитися, що можна реалізувати з його допомогою.

У будь-якому випадку вам знадобиться Raspberry Pi, відповідний корпус та відповідний блок живлення: Вам також знадобиться сховище для вашої хмари. Операційна система Raspberry Pi потребує близько 8 ГБ пам'яті. Отже, для розрахунку розміру карти пам'яті необхідно:

8 ГБ + бажане хмарне сховище = розмір карти пам'яті

Якщо потрібно більше 55 ГБ хмарного сховища, розгляньте можливість використання зовнішнього жорсткого диска з власним кабелем для зарядки. Тоді все, що вам потрібно, це картка microSD ємністю 8 ГБ. У цьому випадку, якщо ви встановлюєте хмарне програмне забезпечення, створіть на цьому жорсткому диску каталог типу /media/harddisk/cloud замість /var/www/cloud. Інструкції про те, як це зробити, можна знайти тут (за бажанням виконайте крок 6 і встановіть дозволи в кінці за допомогою команд chown та chmod, як у 3.3.5).

Чим вище швидкість читання та запису при використанні картки microSD, тим швидше ваша хмара зможе обробляти файли.

Якщо у вас ще немає картки microSD відповідного розміру, вам слід її купити. Ми рекомендуємо використовувати з'єднання з локальною мережею. Для цього вам знадобиться кабель локальної мережі. Ось два варіанти на випадок, якщо у вас нічого ще немає: У вас є все, що вам потрібно? Добре, тоді можна починати!

Копіювання операційної системи

Зайдіть на цей цей вебсайт. Оберіть ОС Raspberry Pi (64-разрядная версия), а потім Raspberry Pi OS Lite. Натисніть "Download", щоб завантажити файл.

Примітка: Також можна використовувати графічну настільну версію ОС (Raspberry Pi OS з робочим столом). Це полегшить налаштування, але може призвести до втрати продуктивності під час роботи у хмарі.

Під'єднайте картридж SD до комп'ютера та вставте замовлену картку SD у відповідний слот. Тепер картка має бути розпізнана вашим комп'ютером.

Перевірте файлову систему на SD-картці. У Windows перейдіть в "Computer" або "This PC" і клацніть правою кнопкою миші запис "Removable Disk" (якщо записів кілька, перевірте, яка з них була додана при вставці SD-карти). Натисніть на властивості і ви побачите інформацію про карту. Якщо там написано "File system: FAT32", наступний абзац можна ігнорувати.

Якщо у вас інша файлова система, закрийте вікно "Removable Disk Properties" і ще раз клацніть правою кнопкою миші запис "Removable Disk". Натисніть «Format...» та оберіть «FAT32» у розділі «File system». Натисніть "Start", щоб розпочати форматування. Коли процес завершиться, ви можете продовжити.

Завантажте та встановіть Image Writer для Windows (або іншу подібну програму). Запустіть .exe, двічі клацнувши по ньому. Відкриється вікно програми. Якщо у вас виникнуть проблеми, клацніть файл правою кнопкою миші, щоб відкрити контекстне меню, і виберіть «Run as administrator». Як проміжний крок вам потрібно буде розархівувати файл .img.xz, який ви завантажили на кроці 1, і перетворити його на файл .img. Ви можете встановити та використовувати пробну версію WinZip для розархівування файлу.

Натисніть кнопку з написом «1.» та виберіть раніше розархівований файл. Введіть літеру диска картки microSD у полі «2.» а потім натисніть "Write" («3.»). Тепер операційну систему буде записано на карту microSD. Це може тривати деякий час. Якщо ви побачите повідомлення до цього, підтвердьте та продовжуйте.

Якщо ви використовуєте Mac, процес буде трохи іншим. Цей відеоурок на YouTube показує, як відформатувати карту microSD. Ви також можете використовувати цей Image Writer, наприклад, для запису на карту microSD вашого Mac.

Налаштування Raspberry Pi

Відкрийте корпус комп'ютера та вставте картку microSD у слот внизу, як описано тут. Тепер ви можете акуратно закріпити Raspberry Pi в нижній частині корпусу та надіти на нього верхню частину корпусу.

Підключіть кабель HDMI до Raspberry Pi (лівий роз'єм з написом «HDMI0») та до монітора HDMI. Також використовуйте один із портів USB для підключення провідної клавіатури. Вам також слід підключити один кінець кабелю локальної мережі до маршрутизатора (наприклад, Fritz!Box), а інший до Raspberry Pi.

Як тільки це ви зробите, ви готові до роботи. Підключіть блок живлення до розетки, а інший кінець до порту Raspberry Pi. Тепер він включиться автоматично.

Далі буде запропоновано ввести дані для входу. Введіть "pi" як користувач і "raspberry" як пароль. Зверніть увагу, що налаштування клавіатури зазвичай не встановлені для англомовних країн. Наприклад, літери «z» та «y» можуть помінятись місцями на вашій клавіатурі. У цьому випадку як пароль необхідно ввести «raspberrz».

Щоб запустити інструмент налаштування, введіть наступне:
sudo raspi-config



Ви повинні побачити такий інтерфейс (див. рисунок або аналогічний). Тут можна змінити деякі опції.

1. За потреби можна змінити налаштування мови. За допомогою кнопок зі стрілками виберіть «Localisation Options» і натисніть [Enter]. Потім виберіть «Change local» та підтвердіть усі запити клавішею [Enter]. За допомогою клавіш зі стрілками виберіть, наприклад, «de_DE.UTF-8 UTF-8», якщо ви говорите німецькою, оберіть його кнопкою [Пробіл] і підтвердіть натисканням [Enter]. Якщо потрібно, можна вибрати цю опцію за замовчуванням.
2. Наступним кроком, якщо потрібно, буде зміна розкладки клавіатури. Для цього поверніться в меню "Localisation" і виберіть відповідний варіант розкладки клавіатури (наприклад, "I3"). Трохи поекспериментувавши, виберіть потрібну розкладку та підтвердіть.
3. Після завершення процесу можна змінити пароль користувача. Виберіть відповідну опцію (наприклад, 1 Change User Password) і двічі натисніть [Enter]. Вам буде запропоновано ввести новий пароль. Придумайте надійний пароль чи скористайтеся генератором паролів. Введіть свій пароль (по можливості без z та y). Не турбуйтеся, якщо під час набору тексту на екрані нічого не відбувається. Коли ви закінчите, натисніть [Enter], знову введіть пароль і знову натисніть [Enter]. Коли з'явиться повідомлення, натисніть [Enter] ще раз.
4. Залишилося зробити ще деякі налаштування. Зайдіть в "Advanced Options" і виберіть "Expand File System". Натисніть [Enter] для підтвердження. Тепер перейдіть у меню Interfacing Options, оберіть P2 SSH і за допомогою клавіш зі стрілками виберіть Yes (або: Enable/Yes) і продовжуйте, натиснувши [Enter].

5. За допомогою клавіш зі стрілками або клавіші [Tab] перейдіть до пункту Finish і натисніть [Enter]. Введіть наступну команду, щоб перезавантажити Pi:
   sudo shutdown -r
   Після перезавантаження вам буде запропоновано ввести ім'я користувача (pi) і новий пароль. Спочатку введіть ім'я користувача, підтвердіть його натисканням Enter, а потім зробіть те саме для пароля (зверніть увагу на різні розкладки клавіатури).

Перше, що нам потрібно зробити, це оновити Raspberry Pi до останньої версії:
sudo apt-get update && sudo apt-get upgrade
Якщо система запитає, чи ви хочете продовжити, просто натисніть [Enter]. Можливо, вам доведеться зачекати деякий час.

Налаштування веб-сервера

Щоб Raspberry Pi міг запускати хмарні PHP-скрипти і був доступний через Інтернет, вам необхідно налаштувати веб-сервер і сервер бази даних. Для цього ми будемо використовувати nginx.

Для початку ми додамо додаткові джерела пакетів, які надають останні версії необхідного ПЗ:
sudo wget -qO /etc/apt/trusted.gpg.d/php.gpg https://packages.sury.org/php/apt.gpg && echo "deb https://packages.sury.org/php/ $(lsb_release -sc) main" | sudo tee /etc/apt/sources.list.d/php.list
Потім оновіть список пакетів:
sudo apt-get update
Тепер установіть перші пакети:
sudo apt-get install nginx php8.2-fpm php8.2-mysql mariadb-server mariadb-client
Коли система запитає, чи ви хочете продовжити, натисніть [Enter]. Тепер налаштуйте сервер бази даних:
sudo mysql_secure_installation Якщо система попросить ввести пароль, ігноруйте запит і натисніть [Enter], оскільки пароль ще не встановлено. Підтвердьте наступні запити, натиснувши Y та [Enter]. При запиті нового пароля введіть надійний пароль для доступу до бази даних та запишіть його. Пароль не відображатиметься під час введення, тому не переживайте.
Set root password? [Y/n] Y
Remove anonymous users? [Y/n] Y
Disallow root login remotely? [Y/n] Y
Remove test database and access to it? [Y/n] Y
Reload privilege tables now? [Y/n] Y

Потім встановіть кілька пакетів, ввівши цю команду. До них відноситься редактор vim, що дозволяє редагувати файли. Підтверджуйте будь-які запитання клавішею [Enter].
sudo apt-get install php-pear php8.2-{xml,cli,gd,intl,curl,zip,mbstring} vim openssl
Відкрийте файл конфігурації PHP за допомогою наступної команди, щоб майбутні оновлення вимагали менше змін:
sudo vi /etc/php/8.2/fpm/pool.d/www.conf
Ви повинні знайти рядок "listen" без ";" перед ним, прокручуючи його за допомогою клавіш зі стрілками. При необхідності змініть рядок (наприклад, з «listen = /var/run/php8.2-fpm.sock») так, щоб він виглядав так:
listen = 127.0.0.1:9000
Натисніть [Insert], щоб відредагувати рядок. Потім натисніть [Esc], введіть «:wq» (= закрити та зберегти) та натисніть [Enter], щоб зберегти файл.

Спільне використання портів та динамічний DNS

Щоб мати можливість отримати доступ до сервера ззовні, вам необхідно налаштувати спільний доступ до портів на вашому маршрутизаторі. Ці налаштування різні в різних маршрутизаторах. Для початку вам потрібно дізнатися свою IP-адресу. Для цього введіть на Raspberry Pi наступне:
ifconfig
Ви побачите запис, схожий на такий: «адреса inet: 192.168.178.47». Підкреслена частина (у вашому випадку це, ймовірно, буде інший номер) — це ваша локальна IP-адреса.

Тепер налаштуйте (HTTPS) спільне використання портів (TCP) на своєму маршрутизаторі для вхідного порту 443, вихідного порту 443 та комп'ютера з вашою локальною IP-адресою. Ці параметри залежать від моделі маршрутизатора. Ось інструкції для деяких маршрутизаторів:

• Спільне використання порту Fritz!Box
• Маршрутизатор TP-Link
• Інші моделі: виконайте пошук за запитом «спільне використання портів» та назвою вашого маршрутизатора, щоб знайти відповідний посібник.

Швидше за все у вас – динамічна IP-адреса для зовнішнього світу, а не внутрішня IP-адреса вашого Raspberry Pi. Це означає, що ваш IP буде регулярно змінюватися. Тому потрібно буде вибрати постачальника динамічного DNS. Просто виберіть одного з цих постачальників:

• dynv6
• TwoDNS
• SPDNS
• DNSDynamic.org
• GOIP
• ClickIP.de

Тепер оберіть якийсь безкоштовний тариф на одному з цих сайтів. Там ви створите так зване ім'я хоста, наприклад, muellercloud.twodns.de. Ваша хмара буде доступна під цим ім'ям. На сайті провайдера Dynamic DNS ви, ймовірно, знайдете інформацію про те, як налаштувати його у своєму роутері.

Якщо немає інформації, зайдіть в меню адміністрування вашого маршрутизатора (для Fritz!Box введіть "fritz.box" у браузері) та знайдіть "Динамічний DNS". Знайшовши пункт меню, введіть свої дані для входу і, при необхідності, ім'я хоста.

Після того, як ви зареєструвалися у провайдера та правильно налаштували маршрутизатор, ви можете перейти до наступного кроку.

Налаштування SSL-з'єднання

Ви вже на фінішній прямій! Після двох кроків у вас буде правильно налаштований невеликий сервер. Але спочатку нам потрібно переконатися, що ви можете синхронізувати файли через SSL у зашифрованому вигляді.

Далі буде створено безпечний, але ненадійний (= вимагає підтвердження в браузері) сертифікат. Якщо ви хочете відкрити свою хмару для інших користувачів, ви можете дотримуватися цього посібника Let's Encrypt.

Виконайте наступну команду, щоб створити та перейти до нового каталогу:
sudo mkdir -p /var/www/{ssl,cloud} && cd /var/www/ssl
Щоб гарантувати, що користувач Pi зможе пізніше отримати доступ до файлів, ми створюємо нову групу і додаємо до неї Pi:
sudo addgroup pi && sudo usermod -aG pi pi

Потім змінюємо дозволи на папки:
sudo chown -R www-data:pi /var/www/cloud && sudo chown -R pi:pi /var/www/ssl && sudo chmod -R 775 /var/www/cloud && sudo chmod -R 770 /var/www/ssl
Тепер використовуйте наступну команду для створення SSL-сертифіката, що самозавіряється:
sudo openssl req -x509 -nodes -days 9999 -newkey rsa:2048 -keyout cloudssl.key -out cloudssl.crt
Якщо система попросить ввести " challenge password", ви можете придумати його і підтвердити, натиснувши [Enter]. Як «Common Name» можна ввести ім'я свого хоста (наприклад, mycloud.twodns.de). Інші поля можна залишити порожніми, натиснувши [Enter].

Ми отримуємо додаткову безпеку, увімкнувши так званий обмін ключами Діффі-Хеллмана. Спочатку запустіть цю команду, потім можна піти випити чаю. Запуск може зайняти кілька хвилин (у нашому тесті близько 15-20 хвилин):
openssl dhparam 2048 > /var/www/ssl/dhparam.pem
Наступний крок – налаштувати PHP так, щоб можна було без проблем завантажувати великі файли. Для цього виконайте таку команду, яка виведе значення файлу налаштування PHP сервера:
sudo nano /etc/php/8.2/fpm/conf.d/user.ini
І відредагуйте значення змінних, замінивши їх такими змінними: upload_max_filesize=1G ... post_max_size=2G ... max_file_uploads=25
Тепер перезапустіть веб-сервер та PHP:
sudo service nginx restart && sudo service php8.2-fpm restart

Налаштування бази даних MySQL

Тепер ми налаштуємо базу даних MySQL/MariaDB.

Якщо ви вже встановили пароль бази даних, введіть наступну команду в командний рядок Raspberry Pi, замінивши квадратні дужки цим паролем. Увага: замініть або видаліть квадратні дужки у всіх наступних прикладах!

sudo mysql --user=root --password="[YOUR DB-PASSWORD]" mysql
Тепер зробіть ще кілька змін:
MariaDB [mysql]> update user set plugin='' where User='root';
MariaDB [mysql]> flush privileges;
Тепер створюємо нову базу даних, ви можете вибрати будь-яке ім'я – комбінацію з літер, цифр та підкреслень, але, головне, запам'ятайте це ім'я. Потрібна наступна команда, підтверджена клавішею [Enter]:
CREATE database [DB-NAME, e.g. cloud_db];
Потім ми створюємо нового користувача MySQL та надаємо йому повні права на базу даних. Для цього вам потрібно вигадати ім'я користувача і, на наступному кроці, пароль користувача MySQL. Заповніть їх у командах:
GRANT ALL PRIVILEGES ON [DB NAME].* TO '[MYSQL-USER-NAME]'@'localhost'
Натисніть [Enter], потім введіть наступне і підтвердіть, натиснувши [Enter]:
IDENTIFIED BY '[MYSQL-USER-Password]';
Якщо з'явиться повідомлення «Query OK», ви правильно налаштували базу даних та користувача. Будь ласка, запишіть усі дані, вони знадобляться вам пізніше. Натисніть [Ctrl]+[C], щоб закрити програму.

Зверніть увагу: вам необхідно час від часу оновлювати Raspberry Pi, щоб уникнути вразливості безпеки.

На цьому перша частина інструкцій закінчується…

Хмарне програмне забезпечення

...не вистачає лише встановлення хмарного ПЗ. Для цього ми вибрали кілька програм. Натисніть посилання, щоб обрати програму. Натиснувши на посилання «Tutorial» для кожного програмного забезпечення, ви знайдете інструкції з налаштування ПЗ.

Не знаєте, яке хмарне ПЗ обрати? Тоді ми рекомендуємо інструкції з встановлення Nextcloud, що базуються безпосередньо на цьому посібнику.

Альтернативи

Якщо ви вирішили не використовувати Raspberry Pi, наприклад тому, що вам потрібен хмарний сервер з більшою продуктивністю, ось кілька альтернатив:

Готові сервери хмар

Готові рішення зазвичай орієнтовані на неспеціалістів і вимагають набагато менше часу на налаштування.

Докладніше про NAS-системи та готове серверне обладнання для вашої хмари ви можете дізнатися в розділі «Порівняння серверного обладнання».

Постачальники онлайн-хмар

Не бажаєте утримувати власний сервер вдома 24 години на добу, 7 днів на тиждень? Тоді онлайн-рішення, ймовірно, підійде вам. Веб-сервер знаходиться не у вас вдома, але провайдер стягує плату за веб-простір.

Висновок

Як бачите, існує кілька способів налаштувати власну хмару. Можна купити собі невеликий сервер, наприклад Raspberry Pi або інше обладнання. Не так вже й складно налаштувати хмару, дотримуючись цих інструкцій.

Альтернативно ви можете звернутися до хмарного хостера чи провайдера. Ви оплачуєте віртуальний простір для зберігання в Інтернеті, а потім налаштовуєте там свою хмару. Швидше за все провайдер подбає про налаштування.

Зрештою вам вирішувати, як ви хочете налаштувати власну хмару.

Сподобалася стаття?